Вони врятували Україну й світ від ядерної катастрофи - 14 грудня ми вшановуємо ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Чорнобильська аварія – це водночас злочин радянської системи проти людини й довкілля та приклад самовідданості, жертовності й героїзму ліквідаторів. Звичайних людей, життя яких змінилося в той страшний день, тих хто незважаючи на загрозу життю та здоров‘ю виконали свій службовий та громадянський обов‘язок.

Гігантоманія масштабних промислових будівництв в СРСР, яка прикривалася вдаваною турботою про добробут радянського народу й держави.

Грандіозні плани з освоєння так званого мирного атому стали найбільш драматичним та трагічним прикладом саморуйнування планової економічної системи СРСР.

Уже з 1970-х рр. - від початку будівництва Чорнобильської АЕС, яка на той час носила ім’я Леніна, за наслідками перевірок були викриті масові порушення як самого будівництва станції, так і можливі аварійні ризики й загрози від особливостей ядерних реакторів, які на ній встановлювалися.

Та московське партійне керівництво на те не зважало. Засліплення участю у гонці озброєнь і призвело СРСР до краху та розпаду. Але перед тим – до ядерної катастрофи планетарного масштабу, яка стала каталізатором подальших незворотних змін.

26 квітня 1986 року під час проведення проєктних випробувань сталася аварія. Вона повністю зруйнувала четвертий реактор станції і спричинила значне забруднення навколишньої території радіоактивними речовинами.

Внаслідок катастрофи повністю евакуювали населення міст Прип'яті та Чорнобиля та інших населених пунктів у радіусі 30 км навколо станції. Сама аварія стала однією з найбільших техногенних катастроф в історії людства.

Майже всі працівники і перші пожежники-ліквідатори померли через опромінення. Основна частина робіт з ліквідації наслідків аварії була виконана в 1986—1987 рр. У них брали участь приблизно 240 000 осіб. Загальна кількість ліквідаторів (включаючи подальші роки) – близько 600 000 людей, здебільшого українців.

Із перших днів катастрофи на ЧАЕС радянське керівництво прагнуло приховати її страшні наслідки від власного суспільства й цивілізованого світу. Але великий викид радіаційних речовин був зафіксований за межами СРСР. Провідні демократичні держави стали бити на сполох і вимагати роз’яснень ситуації.

Сотні тисяч людей в Україні та інших частинах радянського союзу були мобілізовані на ліквідацію наслідків аварії. Вони почали розповідати, що реально відбувається на місці катастрофи своїм родичам і колегам.

Так розкрилася страшна правда як про саму аварію на ЧАЕС та її наслідки, так і про антилюдську суть радянської авторитарної системи управління.

Досі тягко осягнути повністю всі наслідки і втрати від Чорнобильської катастрофи. Це мільйони зламаних людських життів і доль, величезні забруднені території, втрата унікальної національно-культурної спадщини українського Полісся, що до тепер даються нам узнаки.

Найбільше постраждала Україна.

Наслідки Чорнобильської катастрофи залишаться з нами назавжди, в нашій національній історії. І завжди треба пам’ятати, що світ тоді врятувала людяність і добрі серця мільйонів простих людей – пожежників, міліціонерів, медиків, військових.

І сьогодні ми вшановуємо пам’ять тих, кого вже з нами немає, та уклінно дякуємо тим, хто з нами ще поряд і досі надихає нас своїм героїзмом.

Що Україна в сьогоднішній боротьбі за свою незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора добре пам’ятає і засвоїла урок Чорнобиля.

Ми свідомі високої ціни, яку сплатили герої-ліквідатори, а тепер сплачують герої теперішньої національно-визвольної війни Українського народу.

Пам’ятаємо. Не забудемо усіх героїв України! Слава Україні!